Цю жінку я люблю

Цю жінку я люблю. Така моя печаль. 
Така моя тривога і турбота. 
У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. 
Від страху і до страху ця любота.

Аби ще в жнива — то було б іще… 
Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко… 
Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку 
Не радістю вкриваю, а плачем.

Воно мені, мабуть, так мало бути. 
Мабуть, воно так сказано мені. 
Бо так вже склалось — не забуть, не збути, 
Не призабути навіть уві сні.

Як чорний чай, як чорний чай Цейлону, 
Мені це літо впало у лиман… 
Цвів молочай. Посічкану солому 
Везли з гарману — даленів гарман…

М. Вінграновський

Обсудить у себя 2
Комментарии (1)

Покажу Ксане

Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети:

Виктория Могилина. Студентка факультета режиссуры и шоу-бизнеса КНУКиИ. В прошлом журналист, в настоящем — переводчик и студентка кафедры шоу-бизнеса. В будущем — ивент-менеджер, продюсер, пиарщик. Описать своё отношение к людям могу только одной фразой: «Плевать на ваши красивые сантиметры снаружи, если у вас пустые километры внутри.» А, ну и еще «Не судите, да не судимы будете». Ну, и последняя: «Не извините.»Добро пожаловать! Фидбеки и критика приветствуются, болтать люблю — капец.
Виктория
Виктория
сейчас на сайте
20 лет (08.04.1997)
Читателей: 38 Опыт: 0 Карма: 1