Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати.
Я ніколи не звикну
Я не вмію до тебе звикати.
Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.
І приходять світанки, щоденних турбот адвокати
І несуть під пахвою тисячі різних справ.
Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге
Урожай суєти — залишається тільки стерня.
Скільки ми милувались! І кожного разу — вдруге
Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
Л. Костенко