Ти тут

Вибачте, мені слів не вистачає.

Ти тут. Ти тут. Вся біла, як свіча —

так полохко і тонко палахкочеш

і щирістю обірваною врочиш,

тамуючи ридання з-за плеча.


 

Ти тут. Ти тут. Як у заждалім сні —

хустинку бгаєш пальцями тонкими

і поглядами, рухами палкими

примарною ввижаєшся мені.

І враз — ріка! З розлук правікових

наринула, найшла і захопила.

Та квапилася моторошна хвиля

у берегах, мов коні, торопких.

Зажди! Нехай паде над нами дощ

спогадувань святошинських, пречиста.

О, залишись! Не смій іти до міста

занудливих майданів, вулиць, площ.

Ти ж вирвалася, рушила — гірський

повільний поповз, опуст, розпадання

материка, раптовий зсув і дляння,

І трепет рук, і тремт повік німий.

Пішла — туннелем довгим — далі — в ніч —

у морок — сніг — у вереск заметілі,

Тобі оббухли слізьми губи білі.

Прощай. Не озирайся. І не клич.

Прощай. Не озирайся. Благовісти

про тогосвітні зустрічі звістує

зелена зірка вечора. Крихкий

зверескнув яр. Скажи — синочок мій

нехай віка без мене довікує.

Прощай. Не озирайся.Озирнись!!!

Василь Стус

Обсудить у себя 0
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети:

Виктория Могилина. Студентка факультета режиссуры и шоу-бизнеса КНУКиИ. В прошлом журналист, в настоящем — переводчик и студентка кафедры шоу-бизнеса. В будущем — ивент-менеджер, продюсер, пиарщик. Описать своё отношение к людям могу только одной фразой: «Плевать на ваши красивые сантиметры снаружи, если у вас пустые километры внутри.» А, ну и еще «Не судите, да не судимы будете». Ну, и последняя: «Не извините.»Добро пожаловать! Фидбеки и критика приветствуются, болтать люблю — капец.
Виктория
Виктория
сейчас на сайте
20 лет (08.04.1997)
Читателей: 38 Опыт: 0 Карма: 1