я хочу тобі рівно стільки ж — скільки було у мене.

рівно стільки ж тепла, рівно стільки ж щастя і неба.

рівно стільки ж бажань і дихань на повні груди.

постарайся хоч трішки мене не забути.

— слухай, весна цього року, напевне, з якимсь прокляттям:

я забуваю усіх. я забуваю задля чого мені торік хотілося жити

задля чого кидалась у душу самого світу. задля чого була

й ким була безутішно хвора. зрештою, добре, що я забуваю.

добре, що лишилася тільки втома.

— отож, слухай.

я давно перестала злитись. у мені тепер стільки смирення,

що в нім можна було б втопити усіх праведників і убогих.

я тепер розумію біль на усіх нам відомих мовах.

я тепер тільки знаю, що дволикість усім нам личить.

я навіть не певна чи впізнав би ти зараз моє обличчя.

але я хочу тобі рівно стільки ж — скільки було у мене.

рівно стільки ж зізнань, рівно стільки ж кохання до неї.

я хочу тобі тих ранків, коли вона буде схожа на янгола.

я хочу, щоб вона тобі зрадила.

і щоб попри все це ти не переставав її хотіти.

щоб вона тобі марилась, щоб була тобі світлом.

щоб вростала у тебе, наче в землю вроста коріння 

я хочу, щоб ти нею жив. я хочу, щоб ти нею вірив.

щоб всі інші були даремні. щоб всі інші були безликі

щоб вона тебе знищила, а ти продовжував жити.

я хочу тобі рівно стільки ж на відчай ночей багатих.

і днів тягучих, що злістю залитих. без міри. 

коханий, у Біблії кажуть прощати

як добре, що я — невірна.